Більшість пенсіонерів не завжди добродушні, активні та повністю здорові люди. Найчастіше цей етап життя сприймається дуже складно. Усвідомлення своєї беззахисності, слабкості та занепаду призводить до затяжних депресій. Старіння і сприйняття себе має відбуватися в максимально комфортній атмосфері. Найчастіше терпіння і розуміння потрібно саме з боку родичів.
Знаючи основні особливості людей похилого віку, близькі родичі зможуть дійсно допомогти літній мамі (батьку, бабусі з дідусем). Деякі люди перебувають у фазі «активної старості». Їм хочеться залишатися в центрі подій, активно брати участь у житті суспільства, реалізовувати себе в творчості і займатися чим-небудь.
Інші бабусі (дідуся) прагнуть подорожувати, як можна частіше гуляти на свіжому повітрі і стежити за станом свого здоров’я. Є так само ті, хто дуже любить занурюватися в побут (готують їсти, прибирають, вирощують квіти та інше). Але не всі пенсіонери активні і позитивні. Найчастіше це слабкі, буркотливі, агресивні та незадоволені життям люди похилого віку.
Кожен літній родич вимагає особливого догляду та уваги. Навіть якщо бабуся активна і повна сил через самотність та постійну відсутність дітей, вона може впасти в нудьгу.
У віці «за 60» тіло в’яне, кістки стають ламкими, зір і слух погіршуються, реакція загальмовується, болі посилюються. Саме тому літнім родичам необхідний повноцінний догляд та постійний нагляд. Не у всіх є можливість цілодобово залишатися зі своїми батьками, розважати їх і контролювати кожен крок. У цьому випадку ідеальним рішенням є будинок престарілих.
Багато хто асоціюють подібні приміщення з концтаборами, куди відправляють тільки заважаючих родичів. Але це зовсім помилкова думка. Приватний будинок літніх більше нагадує пансіонат, в якому за бабусями (дідусями) здійснюється комплексний і професійний догляд.
Персонал з патронажним досвідом і стажем, присутність фахівців, нормальний режим дня, концертні програми, гуртки (малювання, в’язання і т.п.), присутність однодумців (погодок) — все це забезпечує спокійну старість.